ВИБІР МОЄЇ ДОЛІ
|
Ми з Дімою подали заяву у ЗАГС Московського району м. Києва, а через тиждень приїздить Валентин зі своєю мамою. Я зайшла до хати з Дімою, а за круглим столом у нас вже сиділи: Валентин, його мама і моя мама. Ми з Дімою теж сіли за стіл. Діма перший заявив, що він жениться на мені. Мама Валентина почала говорити, перечити йому, доказувати, що так поспішно не женяться, що Діма ще не закінчив інститут, а Діма доказує, що він не тільки навчається, а й працює електриком. Валентин сів напроти мене і дивлячись мені прямо в очі запитав: «Чому ти мовчиш? Чи це правда?». Я прямо заявила мамі Валентина і йому, що потрібно було раніше і серйозно за це сказати мамі, бо був довгий час, а так ми вже подали документи на розпис на 12 вересня 1949 року. Вони разом встали і вийшли з квартири.
Я, мама і Діма були приголомшені. Діма швидко вийшов, сказавши, що хоче покурити. А мені так сумно стало при згадці, що сталося за час нашої розмови і сльози капали мені з очей. Я уткнула обличчя в подушку, і лилися сльози та мучили душевний біль і меланхолічна розчарованість, що гризла мені душу та був такий настрій, що ні на що не хотілось дивитись:
|
все образило, остогиділо, нічого не почувалось, була порожнеча в душі. Аж раптом я пірнула у спогади, і душа моя почала відпочивати. Почало надходити нове почуття на те, що мучило мене у весь час. Я зрозуміла, що нове кохання не любить появлятись у знівеченому серці, не любить порожнього і страждаючого своєю порожнявою. Я зрозуміла, що моє почуття розкішне любить влітати в серця широкі, серця свіжі і здатні любити, що мої нові відчуття кохання, які вибранні і запанують в мені, які вже згодились з розумом і заприятелювали з відчуттям новим до вибраної моєї долі з Дімою. Я стану як кремінь, і проживу і умру як кремінь, як скеля тверда. Я вільна людина в повним значенні цього слова, я маю силу волі все зробити, що трапиться на моєму шляху, а головне – виховати майбутніх моїх дітей та онуків добрими, співчуваючими, розумними, і особливу увагу зверну на силу волі, яка в житті пригодиться кожній людині.
|