МОЯ ПЕДАГОГІЧНА ПРАЦЯ

У своїх спогадах я змушена вернутись назад, бо пригадала разом з Танею Влодик, що коли ми з Дімою працювали в технікумі, так нам прийшла телеграма – негайно їхати в Київ, бо батько знаходиться в лікарні в тяжкому стані. Ми негайно зібралися їхати, а дітей Томочку і Олежку залишили з нянею. Коли приїхали до Києва і застали заплакану маму. Вона нас послала до дяді Тимофія, бо він все знає і сам відвіз батька до лікарні. Коли при прийшли до дяді Тимофія, він дуже розгнівано почав розповідати, що мій батько не порадився з ним, а сам задумав поступити в інститут марксизму-ленінізму на вечірнє відділення (в 63 роки), йшов назад уночі, впав і зламав ногу. Мій дядя завіз його в лікарню на Подолі, знайшов знайомого хірурга, і тепер батько лежить в тяжкому стані, бо іще захворів на запалення легенів. Дружина Тимофія, Надя, сказала, що вона була сьогодні у лікарні, і що батько у доброму гуморі. Але дядя Тимофій сварився: «Нащо йому потрібні ці лекції в 63 роки».

Коли я з Дімою приїхала до батька в лікарню, так правда застала його в хорошому настрої. І батько давай нам філософствувати, що людина повинна бути інтелігентною до останньої хвилини свого життя. Інтелігентність потрібна за всіх обстави і для інших, і для самого себе. Інтелігентність дорівнює моральному здоров’ю. А здоров’я потрібне, щоб жити довго не лише фізично, а й розумово. В народі кажуть: «Шануй близьких друзів, і тоді довголітнім будеш на землі» - це мудро. Багато хто думає: «Інтелігентна людина – це та, яка багато читала, одержала гарну освіту, переважно гуманітарну, багато подорожувала, знає кілька мов. І коли вона по старості забула все на світі, але збереже здатність приймати культурні цінності, естетичне чуття, захоплюватись красою природи, зрозуміти характер і індивідуальність іншої людини, увійти у її становище, допомагати їй, не проявляти грубості, байдужості, злорадства, заздрості, скупості й оцінить кожного по достоїнству – оце і буде інтелігента людина. Я визнаю, що я не вивчав до революції марксизм, а мені було тяжко з друзями, які вже його вивчали , і тому я захотів і собі на старості літ вивчити, щоб уміти сперечатись, не втрачати поваги, уміти непомітно допомогти іншому, уміти розповідати, за те що відбувалося з ними чи зі мною, і з зрозумінням ставитися до чужого горя. Інтелігентність потрібно в собі розвивати, тренувати душевні сили. Привітність і доброта роблять людину не тільки фізично здоровою, а й красивою». І ще батько сказав: «Я і Діма дуже щасливі, що маємо істинно інтелігентних друзів – Таню Влодик і Толю Лободу, що вони і його провідують дуже часто, а він їм розповідає про свою дружбу з Таниним батьком з молодості і до старості, а це велике щастя. І інтелігентність в повному розумінні цього слова».

Про марксизм зовсім нічого не розповідав, а запевнив, що з його здоров’ям все в порядку. І просив нас розповісти про його внуків: Томочку і Олежка, як вони розвиваються, як здоров’я і чи довго чекати нас на постійне проживання в Києві, коли будемо разом виховувати і прививати їм інтелігентність з дитинства. І зуміти відкрити здібності, а може й талант з дитинства, а не так, як це було з вченим Дарвіном, якому його батько говорив: «В тебе, синку, є цікавість до ловлі пацюків і мишей і більш ні до чого ти нездатний і ти, синку, будеш ганьбою для себе і своєї сім’ї».